Рішення про зобов’язання повернутися з Польщі: що робити і скільки є часу?

адвокат Helena Szymańska · Законодавство станом на: 06.11.2026

Коли Прикордонна служба видає рішення про зобов’язання повернутися?

Закон про іноземців містить закритий перелік підстав. Найчастіше на практиці це ситуації, коли іноземець:

• перебуває в Польщі без дійсної візи чи іншого документа, якщо він потрібен;
• перевищив строк безвізового перебування – 90 днів у кожному 180-денному періоді в Шенгенській зоні – або строк перебування, зазначений у візі;
• працює без потрібного дозволу на роботу чи заяви про доручення роботи або веде господарську діяльність з порушенням закону;
• внесений до переліку іноземців, перебування яких у Польщі є небажаним, або до Шенгенської інформаційної системи (SIS) з метою відмови у в’їзді та перебуванні;
• перетнув кордон з порушенням закону або мета його перебування не відповідає заявленій;
• цього вимагають міркування безпеки чи громадського порядку.

Це стосується також громадян держав, що мають безвізовий режим, наприклад Грузії чи Молдови. Безвізовий режим не означає перебування без обмежень – після 90 днів перебування стає незаконним.

Строк добровільного виїзду і заборона повторного в’їзду

У рішенні встановлюється строк добровільного виїзду від 8 до 30 днів, який рахується від дня вручення. Строк не встановлюється, якщо існує ймовірність втечі (наприклад, іноземець не має документів, що посвідчують особу, або заявив, що не виїде) чи цього вимагають міркування безпеки. Тоді рішення може бути виконане примусово – шляхом доставлення до кордону або аеропорту.

Якщо це виправдовує виняткова особиста ситуація – наприклад, тривале перебування в Польщі, сімейні зв’язки, навчання дитини – орган може продовжити строк добровільного виїзду, максимум до одного року. Після видання рішення про це можна просити один раз.

Рішення містить також заборону повторного в’їзду до Польщі та інших держав Шенгену. Її тривалість залежить від підстави:

• від 6 місяців до 3 років – зокрема при перевищенні строку перебування або перебуванні без візи;
• від 1 до 3 років – при роботі без дозволу або незаконній господарській діяльності;
• від 3 до 5 років – зокрема після засудження до позбавлення волі, яке підлягає виконанню;
• від 5 до 10 років – з міркувань безпеки держави чи громадського порядку.

Якщо встановлено строк добровільного виїзду, орган може не застосовувати заборону в’їзду, коли докази вказують на високу ймовірність того, що іноземець у майбутньому дотримуватиметься закону. Це неможливо, якщо протягом останніх 2 років від заборони вже одного разу відмовлялися.

Як оскаржити рішення – лише 7 днів

Оскарження (odwołanie) подається протягом 7 днів від дня вручення рішення через орган, який його видав, до Головного коменданта Прикордонної служби. Цей строк коротший за стандартні 14 днів Кодексу адміністративного провадження – це часта причина, через яку іноземці втрачають можливість захисту.

В оскарженні варто вказати обставини, які виключають видання рішення або свідчать на користь м’якшого вирішення: шлюб із громадянином Польщі, провадження щодо дозволу на перебування, сімейні зв’язки, ситуацію дітей, загрозу в державі походження. Можна оскаржувати саму підставу (наприклад, неправильний підрахунок днів перебування), тривалість заборони в’їзду або відсутність строку добровільного виїзду.

На рішення Головного коменданта Прикордонної служби можна подати скаргу до воєводського адміністративного суду протягом 30 днів від його вручення.

Коли рішення не видають або не виконують?

Провадження не порушується, а порушене припиняється, зокрема коли іноземець:

• має статус біженця, додатковий захист, згоду на перебування з гуманітарних причин або згоду на толероване перебування;
• є подружжям громадянина Польщі або іноземця з дозволом на постійне перебування чи перебування довгострокового резидента ЄС – якщо тільки шлюб не укладено з метою обходу закону;
• має дозвіл на постійне перебування або перебування довгострокового резидента ЄС.

Виданого рішення не виконують, зокрема, під час провадження щодо надання міжнародного захисту, провадження щодо згоди на перебування з гуманітарних причин чи толероване перебування, а також коли у кримінальній справі до іноземця застосовано заборону виїзду з країни.

Скасування заборони в’їзду і наслідки для майбутніх заяв

Заборону в’їзду може бути скасовано за заявою органом, який видав рішення, – якщо іноземець виконав обов’язок повернутися, його приїзд має відбутися з поважних причин, особливо гуманітарних, або він скористався допомогою в добровільному поверненні. Заборону не скасовують, зокрема, коли ще не минула половина строку, на який її встановлено (виняток – гуманітарні причини), або коли не повернуто витрати на видання і виконання рішення.

На час заборони дані іноземця вносяться до переліку іноземців, перебування яких є небажаним, а при забороні, що охоплює Шенген, – також до SIS. Такий запис є підставою для відмови в дозволі на тимчасове перебування, а запис у SIS – для відмови у в’їзді на кордоні. Несплата витрат на повернення продовжує заборону в силу закону – до сплати, максимум до 5 років.

Стаття має інформаційний характер, відображає стан законодавства на вказану дату і не є юридичною консультацією в індивідуальній справі.

Матеріал підготовлено з використанням інструментів штучного інтелекту (ШІ).